без заголовка

Забігла , щоб сказати привіт:))
Сама собі. А що?:)
Якщо сьодні мені було сумно і сумно взагалі весь місяць перед днем народження, то я маю право сказати сама собі ласковоє слово.
Дивлюся на світ і думаю, що нема нічого важливішого аніж самі люди в ньому. Хоч вони один одним не цікавляться. А десь наприкінці життя намагаються наздогнати невичерпані відчуття життя і невитраченні почуття один до одного...
Я так сподіваюсь, що мої сили не дадуть мені так зневажити життя і так витратити його на матеріальні здобутки в ущєрб здобуткам душі і серця.
Скільки разів вже спробувала зупинитись у сподіваннях чи перестати дивуватись світу, але то є я. І тому я знов повертаюсь до самої себе. І знов дивуюсь і знов шукаю своє і ссвого, знов буду намагатись розгледіти у вирі світових енергій свій шлях. Бо я ним йду і повертати не збираюсь. Щоб там не сталося у світі потрєблєнія:) Мені навіть не потрібні ніякі випрадання для когось. Бо не маю ніяких авторітетів у світі матерій і публічних коливань.
Але маю тих, хто мені дорогий і потрібний. Я лише маю стримавати себе у відношенях з сином. Бо така буря, що вирує зара, руйнує мене. От і Оля говорить, що це минеться. Хоч би скоріше.
І ремонт у ваній кімнаті висить на мені, як камінь над водою. Вже змучилась чекати коли складуться усі інгредієнти цього. Водночас гроші, бригада будівельників і моя присутність вдома. Як би не крутились мультикі в голові, що нема драйву у пофесії, я їх розмиваю, бо драйв прийде тоді, коли йому час. І це теж вміння довіри долі. Бо вона ж спланувала моє життя. Не по рухах і явищах, а по цінностях і відчуттях, по талантах, по взаєминах з людьми... От знов до взаємин і повернулась. Бо то є найголовнішим. Хочу нових людей. Хай Бог пошле.
І здоров*я усім, кого я люблю. Бо з усіх сторін капкани. То продукти - лайно, то вода - жах. Скоро сонцем почнемо харчуватись. А дихати чим? Все, що було у минулому столітті фантастикою і відкладалось на невидиму у майбутньому перспективу, вже прийшло і руйнує наше прівичне життя. А таким наївним здавалось.
Вообщєм, привіт я собі сказала. піду далі. Сюди загляну колись ще. Головне, що тут місце в мене є. І ніхто про це не знає:)) Хочется вірити.